1.    
  2.     КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ

КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ

КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ, а, е. Прикм. до кульмінація 2; // Який є кульмінацією. Голос Владка не дійшов іще до кульмінаційного пункту своєї шкали (Іван Франко, VI, 1951, 276); Зламаний олівець, певно, був тією кульмінаційною точкою, з якої одразу почало спадати його гостре нервове збудження (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 381); Скупими мазками подає письменник кульмінаційний момент мініатюри, створюючи колоритний, суворо правдивий епізод з дитячого життя (Радянське літературознавство, 2, 1958, 31).

Як правильно писати та вживати слово – КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ Том 4 — Стор. 393. – словник української мови

Українська мова словник слово «КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

КУЛЬМІНАЦІ́ЙНИЙ

24.10.2018

Написати коментар