1.    
  2.     КУ́ПРИК

КУ́ПРИК

КУ́ПРИК, а, чол., анат. Нижня кінцева частина хребта у людини, деяких ссавців і птахів. Юра з Ванею припустили ще дужче. Вони майже не торкалися землі, і п’яти цокали їм нижче куприка (Юрій Смолич, II, 1958, 89); // Страва з цієї частини хребта тварин, птахів. [Химка:] Куприк? Що ж тут їсти? Сама кістка! [Іван:] Лакомий кусочок! (Панас Мирний, V, 1955, 228).

Як правильно писати та вживати слово – КУ́ПРИК – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – КУ́ПРИК Том 4 — Стор. 405. – словник української мови

Українська мова словник слово «КУ́ПРИК» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

КУ́ПРИК

24.10.2018

Написати коментар