1.    
  2.     КВАРТИ́РА

КВАРТИ́РА

КВАРТИ́РА, и, жін.

1. Частина житлового будинку, що складається звичайно з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; кватира, помешкання, хата. Сімейні робітники одержують у великих будинках окремі квартири з двох, трьох і чотирьох кімнат (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 16);

//  Житлове приміщення; житло. По один бік в домі од вулиці була волость, по другий бік — школа й квартира для вчителя (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 68);

//  Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. Миша живе на квартирі у одного учителя, у того ж, що жив торік (Леся Українка, V, 1956, 8); Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199); Дуже рідко він зупинявся на квартирі з кимось удвох, а завжди сам (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464).

 Комунальна квартира див. комунальний; Ставати (стати) на квартиру див. ставати.

2. тільки мн. Місце розташування військ у населеному пункті. От розвели їх [некрутів] по квартирах (Панас Мирний, I, 1949, 220); Стали ляхи по квартирах — нема ні ладу, ні проходу (Павло Тичина, I, 1957, 104).

3. заст. Кватирка (у 2 знач.). Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву (Словник Грінченка).

Як правильно писати та вживати слово – КВАРТИ́РА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – КВАРТИ́РА Том 4 — Стор. 130. – словник української мови

Українська мова словник слово «КВАРТИ́РА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

КВАРТИ́РА

19.10.2018

Написати коментар