1.    
  2.     ЛЯГАТИ

ЛЯГАТИ

ЛЯГАТИ, аю, аєш, недок., ЛЯГТИ, ляжу, ляжеш; мин. ч. ліг, лягла, лягло; наказ. сп. ляж, док.

1. Приймати горизонтальне положення, розпластуючись усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин); протилежне вставати. Упоравшись, лягав спузар біля Івана.. й блищав молодими зубами при вогні ватри (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 328); — Не кидай мене, Степане,.. Не давай мені лягати! Тримай на ногах! (Олександр Довженко, I, 1958, 290); — Ох, били ж мене; били, били, били! що ні сісти, ні лягти не можна (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 189); Дядьки стовбичили на майдані більше години, в них поболіли ноги, і деякі відійшли до тополь, щоб лягти або сісти (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 406);

//  у що, на що. Розташовуватися де-небудь у горизонтальному положенні. Юзя лягає в траву коло Дарки (Леся Українка, III, 1952, 641); Яшко тоді лягав на купу соломи біля припічка й думав (Андрій Головко, I, 1957, 177); Я скинув з себе теплу сукняну куртку і, лігши на кригу, поповз до потопаючого Гриші (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 24);

//  У сполуч. з словами, що вказують на особливості цього положення. Роздягнутий Юра лягає на спину (Юрій Смолич, II, 1958, 13); Патлатий Цуцик спочивав; То ляже на бочок, то догори на спинку (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 115); О, як захотілося в рідну оселю, У білу постелю лягти горілиць (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 142); — Лягти можна, — сказав з презирством старий Опанас і повільно ліг ниць на землю (Олександр Довженко, I, 1958, 133);

//  з інфін., на що, до чого, у що, де і без додатка. Лаштуватися до сну, вкладатися спати. Хто пізно лягає, той щастя не має (Номис, 1864, № 11294); Раділи люде встаючи. А мати й спати не лягала (Тарас Шевченко, I, 1951, 387); — Не хочу я у хаті спати, — кажу господині, — душно мені: буду у комірчині лягати (Панас Мирний, I, 1954, 82); Як нагодує дітей та покладе спати, сама не лягає ще (Андрій Головко, II, 1957, 190); Доїхав я додому щасливо, зараз ліг до ліжка і спав три дні і три ночі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 458); Давид сказав, що підночував у хуторі, але лягли пізно, то голова каламутна трохи (Андрій Головко, II, 1957, 182);  * Образно. Ой сонечко ясне, Невже ти втомилось, Чи ти розгнівилось? Іще не лягай! (Володимир Самійленко, I, 1958, 132);

//  військ. Приймати горизонтальне положення, щільно притискуючись до землі з метою уникнути кулі, осколка тощо. — Лягай, лягай! — кричав Щорс групі богунців, що вискочили на порожню вулицю. Кулеметники впали (Олександр Довженко, I, 1958, 152); Вся галявина ще й досі прострілювалася противником з кулеметів, і Черниш, скомандувавши бійцям лягти, ліг і сам (Олесь Гончар, III, 1959, 49).

І лягти і встати — весь час бути, перебувати де-небудь, робити щось. Взяв [Остап Шкандибенко] жінку з другого села, ..що і встала і лягла у молодого дяка (Панас Мирний, I, 1954, 76); Лягати від (од, зо) сміху (з реготу) — сильно сміятися, реготати. Іван присів, засичав, а далі давай ревти так удатно та химерно, що всі аж лягали од сміху (Нечуй-Левицький, III, 1956, 318); Спекулянтка заплуталася у ситі, репетувала, сипала прокльони, а юрба лягала з реготу (Іван Микитенко, II, 1957, 333); Лягати (лягти) в (під) ноги (до ніг) — скорятися, підкорятися кому-, чому-небудь.  * Образно. Тобі, Радянська Україно, Старий Дніпро під ноги ліг (Максим Рильський, 300 літ, 1954, 23); Складні ворожі укріплення лягали до ніг [радянським бійцям] (Олесь Гончар, III, 1959, 418); Лягати (лягти) в основу чого — бути джерелом, началом чого-небудь. Знання матеріалу, який лягає в основу твоєї книги, завжди повинно бути максимальне (Юрій Смолич, Перша книга, 1951, 39); Матеріалів, що могли б лягти в основу [фільму].., було недостатньо (Олександр Довженко, III, 1960, 300); Лягати (лягти) в землю (труну, домовину, яму, могилу і т. ін.) — умирати. Цілий вік ти мене милував, а на старості, як мені треба було у землю лягати, послав ти мені таке горенько!.. (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 87); — Ніяк не збагну, що воно за людина. Коли отак про себе турбуватиметься та дбатиме — ляже в домовину (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 107); Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг, Недалеко моя яма, Та я в яму ще не ліг (Степан Руданський, Тв., 1956, 58); В могилу ляже проклята звірота. І смерть її — нам золоті ворота (Павло Тичина, II, 1957, 163); — Уб’ють тебе, вона в гріб ляже; Живи для неї, я прошу (Іван Котляревський, I, 1952, 222); Лягати (лягти) під ніж (на стіл) — іти на медичну операцію. — Коли лягаєте під ніж, то не можна бути певним за завтра (Юрій Смолич, I, 1958, 82); Лягти і не встати — докласти максимум зусиль, щоб довести щось до кінця. Хтось не міг утриматись, щоб того не написати, і ліг і не встав, поки не написав (Леся Українка, V, 1956, 406); Лягати лоском див. лоск 2; Хоч лягай та вмирай (помирай); Хоч у яму (домовину, могилу і т. ін.) лягай — про тяжкий стан; надзвичайно важке, скрутне, безвихідне становище. Як почне [чорна злюка] хвостом махати — Хоч лягай та помирай.. Все їй треба, все їй дай (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 224); — Ріже мене і пече попід боками, — обізвався із хати жіночий старечий голос. — Так мене мучить, голубчику, що хоч лягай та помирай (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 66); — На цього [коня] вже як і трудно стягалися, не дай бог заведуть, хоч тоді у яму лягай (Андрій Головко, II, 1957, 135); Нема мені де сховатись од неї, як од мух у спасівку, хоч лягай в домовину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 19); Думала.., що їсти дома нічого, що з дітьми хоч у могилу лягай (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 442).

2. Поступати на лікування в медичний заклад. У Львові мені було дуже погано, але я старався підбадьоритися, ..бо не хотілось лягати у львівському шпиталі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 439); Інші, коли хворіли, лягали в медсанбат. Воронцов мусив хворіти в полку (Олесь Гончар, III, 1959, 19); [Батура:] Я мушу негайно лягти в лікарню. У мене відкрилась рана (Олександр Корнійчук, II, 1955, 263);

//  тільки док. Тяжко захворіти; злягти. Через тиждень Нимидора лягла і більше вже не вставала (Нечуй-Левицький, II, 1956, 248).

3. Вмирати, гинути в бою. Врубувався він у ворожу гущину, як у ліс темний, і лягали нападники покосами (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 388); Біля Курська і Орла фашистська армія лягла (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 423); Спинися над пам’яттю смілих, Тут слави герої лягли (Павло Усенко, Вибр., 1948, 293);

//  Падати зрубаним, зрізаним (про певні рослини). Поглянь ти на таткові руки — Які в них напружені жили!.. Дуби щонайбільші і липи, і буки Лягають від їхньої сили (Валентин Бичко, Вогнище, 1959, 229); Завтра вранці тут ляжуть покоси На безмежній квітучій землі (Григорій Бойко, Про 17 літ, 1958, 53).

Лягти в (у) землю [живим, живою] див. земля; Лягати (лягти) прахом — гинути, пропадати. — Мені не шкода!.. Нехай горить! І нехай воно прахом ляже! (Олександр Довженко, I, 1958, 343); Лягати (лягти) трупом (кістьми, головами і т. ін.): а) вмирати, гинути (в бою). Лучче на своїй стороні кістьми лягти, ніж на чужині слави натягти (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 77); [2-й запорожець:] Веди нас, Тарасе, куди хочеш, ми трупом ляжем! (Карпенко-Карий, I, 1960, 168); — У битві з печенігами лягла головами мало не вся дружина князя, але ворогів розбив князь впрах (Юліан Опільський, Іду.., 1958, 10); б) робити все можливе, щоб відстояти щось своє. Йон став коло дверей, готовий краще трупом лягти, ніж випустити дочку з хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 282).

4. тільки 3 ос. Опускатися, падати на яку-небудь поверхню (про предмети). Часом легенько-м’яко лягало [бабине літо] Ярині на очі (Леся Українка, III, 1952, 738); Снаряди вже лягали на майдан, на городи, в бідняцькі двори (Олександр Довженко, I, 1958, 132); — Тут жодна міна не ляже марно (Олесь Гончар, III, 1959, 85);

//  на чому, де, на що. Розміщуватися на якій-небудь поверхні. Облітає пух з тополі І лягає тихо долі (Максим Рильський, II, 1960, 268); Пізнав Йон Гашіцу по чорних косах, що вибились з-під рядна і лягли на ньому, як дві грубі гадюки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 241);  * Образно. На його запорошене обличчя лягає задума (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 155);

//  Розташовуватися певним чином. Кленове брусся, яке роками беріг [дядько Іван] для нової хати, лягає вподовж гаті на дно Сиваша (Олесь Гончар, II, 1959, 429); Впоперек ріки Лягла дуга загати (Леонід Первомайський, II, 1958, 248);  * Образно. Думки лягали на папір дрібними, майже мікроскопічними рядками (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 189);

//  Займати, приймати певне положення. Моя машина раз у раз сповзала із слизької, роз’юшеної дороги й легко лягала набік у придорожній рівчак (Юрій Яновський, II, 1954, 7).

5. тільки 3 ос., по чому, на що. Поширюючись по поверхні, вкривати собою що-небудь. Туман хвилями лягає По степу німому (Михайло Старицький, Поет. тв., 1958, 232); Відцокотіли панські коні, Лягає курява на шлях (Максим Рильський, II, 1960, 137); В садочку іній ліг На дерев’я голе… (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 67);

//  Падати на щось (про сонячне проміння, тінь і т. ін.). На захід сонце вже схилилось, Лягають тіні на полях (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 63); Ясний сонячний промінь срібною доріжкою лягав по снігу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 70); Попереду, на автостраді, смугами лягали сяйва автомобільних фар (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 115); Від верби лягла довга тінь на воду (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 11);

//  Вкривати обличчя людини, з’являтися місцями на його поверхні (про загар, рум’янець і т. ін.). Під очима аж синява підковами лягла (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 137);

//  без додатка, перен. Наставати (про вечір, ніч і т. ін.). Над Волгою лягав молодий весняний вечір (Григорій Епік, Тв., 1958, 268); Внизу видко, як ніч лягає густіш і густіш (Юрій Яновський, II, 1958, 65); Лягла зима. Завіяло дороги. Тремтять хати від холоду (Максим Рильський, I, 1956, 68).

6. тільки 3 ос., перен. Поширюватися на кого-, що-небудь. — Хай всі почесті і всі відповідальності лягають на одного чоловіка (Михайло Стельмах, II, 1962, 18); В степовій смузі, де на 25 процентів дворів, що мають значні лишки, є 40 процентів безкінних і малопосівних, треба удосконалити нашу політику в тому напрямі, щоб головний тягар податків лягав на вищі групи (КПУ в резолюціях і рішеннях.., 1958, 217);

//  Бути тягарем, обтяжувати (про горе, відчай і т. ін.). Щось важке лягає на серце і душить його, як те каміння (Нечуй-Левицький, II, 1956, 383).

7. тільки 3 ос., куди, до чого, на що, перен. Пролягати, тягнутися (про шлях, дорогу). Від України до Росії Лягли путі (Андрій Малишко, Книга.., 1954, 5); Весело лягають Дороги до гаю (Михайло Стельмах, Живі огні, 1954, 5); Шлях оцей лягає на Коджорі (Олекса Ющенко, Люди.., 1959, 140);

//  тільки док. Уміститися на певній площині. — А може, хоч звершечку ляже? — Дем’ян йому лукаво каже, Вареничка узяв І на тарілочку поклав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 156); Тут [у Бразілії], мабуть, дві чи три Європи 3 кінця в кінець могли б лягти (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 121);

//  перен. Бути між ким-, чим-небудь, розділяючи, роз’єднуючи когось, щось. В серці один ти, коханий, Хоч поміж нас Ляжуть моря й океани (Любов Забашта, Квіт.., 1960, 133).

Дорога (путь) лягає (лягла) кому — про необхідність відправлятися в дорогу. Коли ж лягає путь далека Назад, до хати над Дніпром, Старий.. лелека Привітно стріпує крилом (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 43); Знов лягла йому дорога —..Сорок верст туди й назад (Ярослав Шпорта, Мужність, 1951, 9).

8. спец. Обирати певний напрямок, положення (про судна, літаки).

 Лягати (лягти) в дрейф — дрейфувати (про судна). Наше судно лягло в дрейф. Виявилося, голландці бажали привітати радянських моряків (Наука і життя, 6, 1963, 48); Лягати (лягти) курсом (на курс) — йти у певному напрямку (про судна, літаки). Повітряний лайнер вирулює на стартову доріжку, злітає в голубу височінь і лягає курсом на Москву (Радянська Україна, 8.VIII 1962, 1); Він злетів у найкращому настрої, швидко досяг висоти двадцяти тисяч метрів, ліг на свій курс (Вадим Собко, Срібний корабель, 1961, 277).

Як правильно писати та вживати слово – ЛЯГАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЛЯГАТИ Том 4 — Стор. 576. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЛЯГАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЛЯГАТИ

04.08.2018

Написати коментар