1.    
  2.     ЛЯ́ПАС

ЛЯ́ПАС

ЛЯ́ПАС, а, чол., розм. Удар по щоці або шиї долонею. — Купатись! — одно репетує Івась, поки не вскочила червона, як огонь, Пистина Іванівна і не надавала ляпасів (Панас Мирний, III, 1954, 155); Поки Ломов встиг опам’ятатись, почувся голосний ляпас, і Ломов схопився за щоку (Володимир Гжицький, Чорне озеро, 1961, 374); * У порівняннях. Запитання прозвучало для Арсена як ляпас (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 59). Давати (дати) ляпаса кому: а) бити, карати кого-небудь; б) завдавати образи, сорому кому-небудь. — В дійсності дали [багачі] ляпаса всій нашій родині (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 346); Заліпити ляпаса — вдарити в обличчя рукою. [Тимофій:] Не думав, що ця ніжна рученька такого ляпаса може заліпити… (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 26).

Як правильно писати та вживати слово – ЛЯ́ПАС – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЛЯ́ПАС Том 4 — Стор. 580. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЛЯ́ПАС» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЛЯ́ПАС

24.05.2018

Написати коментар