1.    
  2.     ЛОЗА́

ЛОЗА́

ЛОЗА́, и, жін.

1. Народна назва деяких кущових порід верби. Понад Россю над самим берегом росли довгими рядками верби та лози (Нечуй-Левицький, II, 1956, 312); По берегах річок ніжні верби і лози над водою і в воді радували людську душу (Олександр Довженко, I, 1958, 173);  * У порівняннях. Люде гнуться, як ті лози, Куди вітер віє (Тарас Шевченко, I, 1963, 32);

//  Довге тонке стебло цих та деяких інших кущових рослин; лозина (у 1 знач.). Він давно вже лагодився піти до Запари попрохати дозволу нарізати лози в його лузі (Борис Грінченко, I, 1963, 551); Сокири гупали в грубе коріння, аж листя тремтіло на гнучких лозах (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 218); Як парость виноградної лози, Плекайте мову (Максим Рильський, III, 1961, 211);  * У порівняннях. Голоси переплітаються, мов лози винограду (Нечуй-Левицький, III, 1956, 315);

//  Зрізані стебла цих рослин як матеріал для деяких виробів. — Заходився раз Кирило мій Плести у хаті ясла. На що, на що — на це дотепний був. Ще і лози червоної добув (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 162); [Прокіп:] Буду з лози меблю плести (Олександр Корнійчук, П’єси, 1947, 446);

//  розм. Різка, дубець з цього стебла. — Хай тепер і він [пан] господарює.. на десятинках. — Ой, погосподарює він лозою по наших спинах (Михайло Стельмах, I, 1962, 627).

2. Те саме, що лозняк. Заспівали соловейки в лозах та в садах понад Россю (Нечуй-Левицький, III, 1956, 156); Уздовж дороги попід вербами пішли та й пішли [козаки], поминули греблю, лози перебрели (Андрій Головко, II, 1957, 296).

Довга лоза див. довгий.

Як правильно писати та вживати слово – ЛОЗА́ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ЛОЗА́ Том 4 — Стор. 541. – словник української мови

Українська мова словник слово «ЛОЗА́» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ЛОЗА́

11.10.2018

Написати коментар