1.    
  2.     М’Я́ТА

М’Я́ТА

М’Я́ТА, и, жін.

1. Багаторічна трав’яниста запашна рослина родини губоцвітих з довгасто-еліптичними листками та дрібними квітками, зібраними в густі пазушні кільця. Навкруги ллються пахощі лелій, левкоїв, рожі та м’яти (Нечуй-Левицький, III, 1956, 316); Он і грядочка з квітками — така малесенька, а чого там тільки нема, й канупер, і м’ята кучерява, ще й повної рожі кущик (Леся Українка, III, 1952, 493); Листя м’яти містить дуже цінну ефірну олію, яка широко використовується в медичній, парфюмерній, кондитерській, лікеро-горілчаній та інших галузях промисловості (Хлібороб України, 5, 1966, 18).

2. Настій, відвар із цієї рослини. Ростила сина, викохувала, маленьким в любистку та м’яті купала (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 88).

Як правильно писати та вживати слово – М’Я́ТА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – М’Я́ТА Том 4 — Стор. 839. – словник української мови

Українська мова словник слово «М’Я́ТА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

М'Я́ТА

17.12.2017

Написати коментар