МОВЧО́К

МОВЧО́К, чка, чол., розм. Те саме, що мовчання 1. — Здорові, рибалки! — Ні слова хлоп’ята, Бо важить багато рибальський мовчок (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 19); // у знач. присудк. сл. Ні слова (не говорити). Мовчок: розбив тато горшок, а мати і два, та ніхто не зка (Номис, 1864, № 5949); — А зараз іди, Павлушо, і мовчок. Добре? Нікому ні слова, — попередив Кавун (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 495).

Як правильно писати та вживати слово – МОВЧО́К – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – МОВЧО́К Том 4 — Стор. 772. – словник української мови

Українська мова словник слово «МОВЧО́К» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).