1.    
  2.     МИРЯ́НИ

МИРЯ́НИ

МИРЯ́НИ, рян, мн. (одн. мирянин, а, чол.; мирянка, и, жін.), заст.

1. Люди, що живуть у миру (див. мир 2 4), не мають духовного звання і не належать до духовного сану. Були [у пеклі] і штатські, і воєнні. Були і панські, і казенні, Були миряни і попи (Іван Котляревський, I, 1952, 138); Андрій увійшов до костьолу. Ченці, ксьондзи й миряни стояли навколішках і молилися (Олександр Довженко, I, 1958, 244); [Мотря:] За кого ти їх [свічок] так багато ставляла? [Хведоска:] За рід і за мир хрещений. [Мотря:] А за того ж мирянина скільки? (Марко Кропивницький, II, 1958, 7); [Василь:] Ти завжди видавала з себе більше мирянку, ніж черницю, тебе життя тягло до себе (Панас Мирний, V, 1955, 99).

2. іст. Члени сільської громади, миру (див. мир 2 3); селяни. — Не тичу свого носа на волосні або сільські сходи, де миряни радяться про свої громадські діла (Панас Мирний, IV, 1955, 351); Чекаючи, доки миряни вщухнуть, Хлопєшка недбало відставив ногу, відпустив губу, наче ось-ось хотів плюнути (Олесь Гончар, II, 1959, 16).

3. тільки мн. Люди (у 4 знач.). — Ґвалт, миряни, що це з нами! Вилупіть лиш баньки! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 69); Один [лірник] сліпий, другий кривий, А третій горбатий. Йшли в Суботов про Богдана Мирянам співати (Тарас Шевченко, I, 1951, 304); Поставили [у Дем’яна] на стіл вареників макітру І пляшку — свашку всіх мирян (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 155).

Значення слова – МИРЯ́НИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – МИРЯ́НИ Том 4 — Стор. 716. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «МИРЯ́НИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

МИРЯ́НИ

13.10.2018

Написати коментар