1.    
  2.     МИРОЛЮ́БНИЙ

МИРОЛЮ́БНИЙ

МИРОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить мир (див. мир 1 1); не схильний до війни, ворожнечі, сварок. Найдужчі, найдорожчі люди і миролюбні в той же час. Які в нас виросли споруди! Яка енергія у мас! (Павло Тичина, II, 1957, 241); Радянський народ, вихований в дусі пролетарського інтернаціоналізму, ділиться своїми надбаннями з усіма країнами народної демократії, з миролюбними народами світу (Радянська Україна, 6.XI 1956, 1); Згуртування всіх миролюбних сил світу під прапором боротьби за мир і свободу народів є вирішальним фактором їх неодмінної перемоги (Комуніст України, I, 1961, 4); // Оснований на політиці миру і дружби. Соціалістичні країни є ініціаторами багатьох найважливіших миролюбних акцій, спрямованих на зрив агресивної політики імперіалістичних країн (Комуніст України, 10, 1967, 38); Наш народ переміг у бою І вершить миролюбні діла (Платон Воронько, Тепло.., 1959, 9); // Сповнений приязні, дружелюбності до інших. Привітне його обличчя в ластовиннях осміхається миролюбною усмішкою (Степан Васильченко, II, 1959, 151); Пісню всіх народів, пісню миролюбну.. не заб’ють вони [палії війни] (Микола Бажан, Роки, 1957, 221).

Значення слова – МИРОЛЮ́БНИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – МИРОЛЮ́БНИЙ Том 4 — Стор. 715. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «МИРОЛЮ́БНИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

МИРОЛЮ́БНИЙ

02.10.2018

Написати коментар