1.    
  2.     МИ́СНИК

МИ́СНИК

МИ́СНИК, а, чол. Полиця для посуду, іноді для продуктів у сільській хаті. — Що се він усе закида, що якби йому повік з нами жити, га? — Не знаю, таточку, — сказала Галочка, ставивши на мисник то миски, то тарілки (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 335); Данило скрадається до хати.., навпомацки знаходить на миснику хлібину (Михайло Стельмах, I, 1962, 558); — Голод — не тітка, зуби на мисник не покладеш (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 417); // Шафа з полицями для посуду і продуктів. Прийде мати з поля, всюди справно: понагодовано, понаповано, начиння перемите, і миски в миснику (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 10); — Та хоч би ж олією помастив [хліб], он у миснику в риночці (Андрій Головко, II, 1957, 87); Терентій дістає з найвищої полиці мисника пляшку (Михайло Стельмах, I, 1962, 596).

Значення слова – МИ́СНИК – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – МИ́СНИК Том 4 — Стор. 719. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «МИ́СНИК» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

МИ́СНИК

03.10.2018

Написати коментар