1.    
  2.     НЕДО́РО́СТОК

НЕДО́РО́СТОК

НЕДО́РО́СТОК, тка, чол., розм.

1. Людина, що не досягла повноліття. — Переросток я чи як це по-вашому? — Скоріше недоросток, — грубо зауважує Мар’яна (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 36).

2. Невелика на зріст людина. То не біда, що молода, не гріх, що в ластовинні, біда, що зверху погляда, мовляв, не ми [хлопці] в тім винні, що недоросток, а батьки (Петро Дорошко, Три богатирі, 1959, 31).

3. перен. Нерозумна, малоосвічена, нерозвинена людина. — Недоросток і ледащо [Хома] — шукає виправдання своїм лінощам (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 525).

Як правильно писати та вживати слово – НЕДО́РО́СТОК – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – НЕДО́РО́СТОК Том 5 — Стор. 298. – словник української мови

Українська мова словник слово «НЕДО́РО́СТОК» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

НЕДО́РО́СТОК

30.10.2018

Написати коментар