1.    
  2.     НЕЙМОВІ́РНИЙ

НЕЙМОВІ́РНИЙ

НЕЙМОВІ́РНИЙ, а, е.

1. Який важко або неможливо собі уявити; у здійснення якого важко або неможливо повірити; неможливий, неправдоподібний. Так само, як завжди, охайно лежала на ньому одежа, так само поважні були його рухи і неймовірним здавалось, що ся людина іде на смерть (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 102); Хто незнайомий глянув би збоку на них, аж неймовірним йому здалося б, що цей щуплявий, до чорноти просмалений сонцем чоловічок та дав життя цьому білявому ставному юнакові, який, виструнчившись, стоїть перед ним (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 4); Орині здавалося неймовірним, щоб Яків Калитка одружився (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1939, 34);

//  Який не існує насправді; нереальний, неіснуючий. Найбільш поширеною була думка, нібито Рембрандт створив за власним бажанням своє освітлення, — переконливе, але неймовірне, таке, якому нема прикладу у реальному житті (Мистецтво, 4, 1956, 41).

2. Який значно перевищує звичайний ступінь вияву, звичайну силу і т. ін. чого-небудь; надзвичайно великий. Про неймовірну силу, розум, хитрощі Кармалюка складалися пісні (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 303); Він стояв, широко розставивши ноги, і дивився на Оленку з неймовірним подивом (Семен Журахович, Опов., 1950, 169); Вантажне автошляховиків з неймовірною швидкістю пронеслося лісом (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 14).

3. Який відрізняється від інших, не такий, як усі, як у всіх, як завжди; особливий, незвичайний. Деякі дами були в діамантах, ..з неймовірними куафюрами і капелюшами (Леся Українка, III, 1952, 621); Дніпро був неймовірний від бездоганного неба, що впало в його глибінь (Юрій Яновський, II, 1954, 95);

//  у знач. ім. неймовірне, ного, сер. Те, що виходить за межі звичайного. Вогун робив неймовірне — старі досвідчені козаки не пам’ятали таких блискавичних маршів (Яків Качура, Вибр., 1953, 143); Раптом сталось неймовірне. Коли Микула прокладав ще одну борозну понад лісом, ..кінь його раптом зупинився, важко дихнув, а потім впав на теплу, свіжу, пахучу землю (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 260).

4. заст. Недовірливий. [Олеся:] Як ти похмуро почав на все дивитись… якийсь неймовірний став?.. (Марко Кропивницький, II, 1958, 323); — Шкода тільки, що ти неймовірна… я зараз бачу, почуваю, що ти не ймеш мені віри … Правда, ні? — допитувався Олексій, пильно глядячи у вічі Оксані (Любов Яновська, I, 1959, 34); — А відкіля ти? — спитав господар, позираючи на неї неймовірними очима з-під кудлатих брів (Борис Грінченко, II, 1963, 259).

Як правильно писати та вживати слово – НЕЙМОВІ́РНИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – НЕЙМОВІ́РНИЙ Том 5 — Стор. 325. – словник української мови

Українська мова словник слово «НЕЙМОВІ́РНИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

НЕЙМОВІ́РНИЙ

22.03.2017

Написати коментар