1.    
  2.     НЕВІ́СТКА

НЕВІ́СТКА

НЕВІ́СТКА, и, жін.

1. Заміжня жінка стос. до рідних її чоловіка (батька, матері, братів, сестер, дружин братів і чоловіків сестер). Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю (Тарас Шевченко, II, 1963, 13); Левків батько навіть коні продав, щоб врятувати невістку, бо дуже полюбив її (Михайло Стельмах, I, 1962, 647);  * У порівняннях. Берези самітні, виблукана верба, мов невістка в чужім краю серед людей чужих (Гнат Хоткевич, II, 1966, 304).

2. Те саме, що невістулька. В кімнатці вчителя пахне фарбою і нещодавно розмерзлою землею — це повів скромних лісових невісток, що білою піною вкривають гаї вслід за блакитним рястом (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 427).

Як правильно писати та вживати слово – НЕВІ́СТКА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – НЕВІ́СТКА Том 5 — Стор. 267. – словник української мови

Українська мова словник слово «НЕВІ́СТКА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

НЕВІ́СТКА

01.07.2018

Написати коментар