1.    
  2.     ОБКУРЮВАТИ

ОБКУРЮВАТИ

ОБКУРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОБКУРИТИ, курю, куриш, док., перех.

1. Обдавати, оповивати димом. Міста звідси не видно, тільки високі, тонкі димарі мартенівського обкурювали низьке, свинцеве небо (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 413); Перед сном Маша, взявши тліючу головешку, обкурила в наметі димом, щоб повиганяти геть комарів (Олесь Гончар, Маша.., 1959, 88); Папія схопив своє кадило, пройшов з ним по палаті.., обкурив царя (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 147).

2. Діяти димом, газом, випарами чого-небудь, знищуючи на рослинах шкідників, паразитів. Дерев’яні підпірки, в тріщинах яких можуть зимувати гусениці, обкурюють сіркою (Захист рослин.., 1952, 428).

3. Покривати сажею, кіптявою. Поїзд шпарко біг, ресори м’яко гойдали, рука хибила й огонь сірника ковзнув по цигарці, обкуривши її сизою кіптявою (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 295).

4. Спричинювати появу жовтизни на поверхні чого-небудь від куріння.

5. Курінням робити зручнішим для користування (люльку, мундштук).

6. розм. Обвівати, обсипати (снігом, пилом і т. ін.).

Як правильно писати та вживати слово – ОБКУРЮВАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ОБКУРЮВАТИ Том 5 — Стор. 516. – словник української мови

Українська мова словник слово «ОБКУРЮВАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ОБКУРЮВАТИ

14.02.2017

Написати коментар