О́ПІУМ

О́ПІУМ, у, чол. Те саме, що опій. Коли не впиватися, хе вприскувати морфію, не курити опіуму, то треба хоч роботою задурити себе (Леся Українка, V, 1956, 325); [Шелест (Відкриває валізку):] Що це! Інструменти, пляшечки, ліки… Опіум…морфій… стрихнін… Отрута (Іван Кочерга, II, 1956, 262); [Свашенко:] Скажи їм, що монашки це — опіум для народу! (Іван Микитенко, I, 1957, 322); * Образно. Дихав радісно й схвильовано, немов би раніше не знав млосного весняного опіуму (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 7).

Значення слова – О́ПІУМ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – О́ПІУМ Том 5 — Стор. 714. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «О́ПІУМ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).