1.    
  2.     ОШАЛІ́ЛИЙ

ОШАЛІ́ЛИЙ

ОШАЛІ́ЛИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до ошаліти. Ошалілий з перестраху і з болю, Кабан.. кинувся тікати (Іван Франко, IV, 1950, 90); Сидорчук, ошалілий від страху і спокусливого сподівання на порятунок, пірнув у чорний вир (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 89).

2. у знач. прикм. Який утратив здатність контролювати свої дії, вчинки. Ярошенко, почорнілий від злості; відірвав ошалілу жінку від Христі і з силою кинув нею аж до мисника (Валентин Речмедін, Весняні грози, 1961, 422);  * У порівняннях. Пан барон, як ошалілий, бігав по гайку, махав руками (Іван Франко, III, 1950, 194);

//  Який виражає такий стан. Ошалілими очима Скиба лише тепер розгледів сите й здорове обличчя Кулика (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 69).

Як правильно писати та вживати слово – ОШАЛІ́ЛИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ОШАЛІ́ЛИЙ Том 5 — Стор. 836. – словник української мови

Українська мова словник слово «ОШАЛІ́ЛИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ОШАЛІ́ЛИЙ

18.11.2017

Написати коментар