1.    
  2.     О́СТРУБ

О́СТРУБ

О́СТРУБ, у, чол., діал. Дерев’яні стіни будівлі; зруб. Із цікавістю приглядався [Олекса], як то ставлять стаї у чорногірських полонинах. Оструб, як і хатній, лиш вікон немає й стелі (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 100); Були тут [у сплаві] і грубі деревини, сантиметрів по сорок завширшки — на основу та на стовпи, і тонші — на оструб (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 31).

Як правильно писати та вживати слово – О́СТРУБ

Джерело – словник СУМ – О́СТРУБ Том 5 — Стор. 790.

Значення та приклади вживання слова «О́СТРУБ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

О́СТРУБ

11.02.2017

Написати коментар