1.    
  2.     ОВЕ́ЧКА

ОВЕ́ЧКА

ОВЕ́ЧКА, и, жін.

1. Те саме, що вівця. Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 153); Точність у кожному русі, Вовну в мішки — і на склад! Зайде овечка в кожусі — Йде без кожуха назад! (Степан Олійник, Вибр., 1959, 144);  * У порівняннях. Громада збилася в купу, як овечки під дощ (Панас Мирний, I, 1949, 304); Отак стояв пан директор, похнюплений, худенький, невеличкий.. Смирний, як овечка (Лесь Мартович, Тв., 1954, 196).

2. перен., зневажл. Про покірливу, боязку людину. Маріоара образилася. Вона довго мовчала, а тепер уже не хоче бути овечкою, не до того воно йдеться, щоб жінкам усе слухати чоловіків та жити їхнім розумом (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 372).

 Прикидатися (прикинутися) овечкою — вдавати з себе сумирну або обмежену людину. — Про яке милостивий пан злодійство говорить? — Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? (Михайло Стельмах, I, 1962, 97); — А що пан тут робить? — прикинувся овечкою поляк. — Стою на посту, з якого ви ганебно втекли (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 248).

Як правильно писати та вживати слово – ОВЕ́ЧКА

Джерело – словник СУМ – ОВЕ́ЧКА Том 5 — Стор. 611.

Значення та приклади вживання слова «ОВЕ́ЧКА» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ОВЕ́ЧКА

14.02.2017

Написати коментар