1.    
  2.     ОВЕ́ЧИЙ

ОВЕ́ЧИЙ

ОВЕ́ЧИЙ, а, е.

1. Прикм. до вівця. Відоллються вовку овечі слізки (Номис, 1864, № 4099); У повітрі тихо-тихо, курява стовпом стоїть і не розходиться. Там, у непрозорій кіптязі, чується бекання овече (Панас Мирний, III, 1954, 364); Глухо рокочуть копитця овечі За вапняками низької стіни (Микола Бажан, Роки, 1957, 204);

//  Який складається з овець. На вільний степ, як хмара з-поза хмари, Без ліку йшло овечої отари (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 167);

//  Вигот. із шкіри, вовни, молока і т. ін. овець. Повбирані в овечі кожухи,.. виглядали [монголи], мов медведі (Іван Франко, VI, 1951, 66); І на столі з’явився сир овечий (Максим Рильський, III, 1961, 164); Тимко вносить з печери кирею з овечого сукна і застеляє нею рівно розкладений мох (Василь Кучер, Пов. і опов., 1949, 86).

2. Такий, як у вівці. На майдан приходили [люди], як у церкву, скидали шапки, і очі у всіх ставали журними, овечими (Юрій Яновський, I, 1958, 53);

//  перен. Дуже покірливий, слухняний. Кричите, що несете І душу і шкуру За отечество!.. їй-богу, Овеча натура (Тарас Шевченко, I, 1951, 338);

//  перен. Обмежений, недалекий (про розум). Стара Прохориха нетяма, нічого гаразд не розміркує своїм овечим розумом (Нечуй-Левицький, III, 1956, 334).

Надягати (надягти, надівати, надіти, натягати, натягти і т. ін.) овечу шкуру див. шкура; Змінювати (змінити) овечу шкуру на вовчу див. шкура.

Значення слова – ОВЕ́ЧИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ОВЕ́ЧИЙ Том 5 — Стор. 611. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ОВЕ́ЧИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ОВЕ́ЧИЙ

01.01.2018

Написати коментар