1.    
  2.     ОВЕ́С

ОВЕ́С

ОВЕ́С, вівса, чол.

1. Яра злакова культура з суцвіттям волоть і вкритим лускою (рідше голим) зерном. Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ячмінь мережать смужками усю долину (Нечуй-Левицький, II, 1956, 388); Недалеко від дороги по пояс у вівсі стоїть Сафрон Варчук і розмахує грабками (Михайло Стельмах, II, 1962, 410).

2. Зерно цієї культури, що використовується як корм для худоби (перев. коней) та для виготовлення деяких продовольчих продуктів (крупів, галет і т. ін.). Не хоче, як кобила вівса (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 305); Лисичка подала у суд таку бумагу: Що бачила вона, як попелястий Віл На панській винниці пив, як мошенник, брагу, їв сіно, і овес, і сіль (Євген Гребінка, I, 1957, 48);  * У порівняннях. І срібний дощ мальків, дрібненьких, як овес, Біжить по рівняві хвилястій та холодній (Максим Рильський, II, 1946, 162).

3. мн. вівса, вівси, ів. Вівсяне поле, вівсяні сходи. Вівса, пшениці, ячмені — все це зіллялось в одну могутню хвилю; вона все топить, все забирає в полон (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 227); Відси вела польова стежка геть-геть поміж вівси на гору (Іван Франко, III, 1950, 457); Був день, мов кришталь із блакиті й роси. Молоком наливались жита і вівси (Микола Бажан, Вибр., 1940, 36).

Як правильно писати та вживати слово – ОВЕ́С

Джерело – словник СУМ – ОВЕ́С Том 5 — Стор. 610.

Значення та приклади вживання слова «ОВЕ́С» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ОВЕ́С

06.01.2017

Написати коментар