1.    
  2.     ПАНЬКАТИ

ПАНЬКАТИ

ПАНЬКАТИ, аю, аєш, недок., перех., розм.

1. коло кого — чого. Потурати чиїмсь примхам, каверзуванням; балувати. — Роботу сама хай виконує внучка, Не панькайте так, бо зросте білоручка (Степан Олійник, Вибр., 1959, 155);

//  Пильно доглядати кого-, що-небудь; плекати. — А все то жінка! Як візьме коло його панькати, тупцяти, як візьме припарювати, та виливати, та облизувати, то, дивись, вже моя дитина й очуняє! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 120); До кожного гектара колгоспної землі невидимо тягнуться тисячі рук і панькають ту землю, мов у великій сім’ї панькають єдине дитя (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 366);

//  Приділяти багато уваги, часу; возитися. Всяке діло хоче, щоб коло його панькали (Номис, 1864, № 11018).

2. кому, заст. Панькатися (у 2 знач.). Лисам, покритим гранатовим сукном, більше панькають та шапкують (Іван Франко, III, 1950, 196);

//  Запобігливо, догідливо і т. ін. просити, умовляти когось. Чого не робив, як не панькав і, перепрошував чортяку, — не хоче, гаспидів син! (Олекса Стороженко, I, 1957, 54).

Як правильно писати та вживати слово – ПАНЬКАТИ

Джерело – словник СУМ – ПАНЬКАТИ Том 6 — Стор. 55.

Значення та приклади вживання слова «ПАНЬКАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ПАНЬКАТИ

20.05.2017

Написати коментар