1.    
  2.     ПЕРЕСТУПАТИ

ПЕРЕСТУПАТИ

ПЕРЕСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ПЕРЕСТУПИТИ, ступлю, ступиш; мн. переступлять; док.

1. перех. і без додатка. Роблячи крок, опинятися по другий бік чого-небудь. Проміж оселею хилявся [Пандар], Тини переступав, ховався (Іван Котляревський, I, 1952, 239); Рубін.. бачив, як, переступаючи через калюжі, по стежці відходила Мар’яна (Іван Сенченко, Опов., 1959, 48); Юля поклала граблі. Легко занесла ногу, щоб переступити покіс (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 238);  * Образно. Прив’яле листя.. бузкового куща, який переступив межу і ріс по обидва боки паркана, почало оживати (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 31);

//  перен. Переборювати, долати які-небудь труднощі, неприємності і т. ін. А говорив [Гайовий].. таким тоном, що треба було догадуватись, буцім він переступив уже перші щаблі до письма (Лесь Мартович, Тв., 1954, 236); Сьогодні Брайко спробував переступити усе те тяжке й неприємне, що має позаду, і перший крок виявився нелюдськи важкий і такий невдалий (Павло Загребельний, День.., 1964, 224);

//  перен. Змінювати наперед визначену послідовність дій, заходів; переходити до іншого, іноді обминаючи, пропускаючи щось проміжне. Весна прийшла без дощів. І це дуже стурбувало Мусія Стояна, він наказав переступити через ті строки, які були визначені планом (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 196).

2. тільки док., неперех., у сполуч. із сл. за поріг, за двір і т. ін. Вийти з приміщення, з двору і т. ін. Ми й не зчулися, як за поріг переступили (Марко Вовчок, I, 1955, 134); Те лихо.., що важким каменем лежало на душі, скотилося, коли вона переступила за свій двір (Панас Мирний, III, 1954, 38).

 Переступати (переступити) поріг чого, у що, до чого; Переступати (переступити) через поріг: а) заходити до якогось приміщення. Шевченко нерішуче зупинився, не переступаючи порога, і мимоволі відсахнувся від смороду, який війнув йому в обличчя (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 104); Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 237); б) потрапляти куди-небудь. Чи була, чи не була чарка, та жартів, шуму, галасу вистачало всюди, де переступав поріг Кіндрат (Семен Журахович, Дорога.., 1948, 73); Діти, що народилися тої незабутньої осені 1939 року, сьогодні.. переступають поріг Львівського університету (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 257); Тиждень минув від хвилини, коли брати переступили пороги криміналу, а ще не кликано їх до суду (Іван Франко, VI, 1951, 181); — Зроду-звіку не тинялась я по шинках, я швидше ладна вмерти, ніж переступлю поріг у той ваш рай, — сказала Галецька (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 299); в) приходити до кого-небудь, відвідувати когось. — Останній рал нога моя в твоїй хаті, — промовила Ганна. — Не переступлю я, Марино, твого порога! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 99);  * Образно. Полтавщино..! Війна переступила через твій поріг (Юрій Яновський, I, 1954, 72); г) виходити куди-небудь з чогось, через щось. Саме в ту мить, як Сахно наважилася переступити поріг і одчайдушно поринути в пітьму, — враз спалахнуло яскраве світло (Юрій Смолич, I, 1958, 89); Так хотілося переступити через поріг у витку метелицю (Михайло Стельмах, II, 1962, 387); д) міняти місце перебування. Я цілком одужав. Ще кілька днів, і я переступлю поріг лікувальної установи (Юрій Яновський, II, 1954, 78).

3. перех. і неперех. Ступаючи, переміщуватися з місця на місце. Не кваплячись.., розмірено і впевнено переступаючи із скоби на скобу, він [бригадир] підіймався до свого орлиного гнізда на вершині димаря, де на нього вже чекали двоє мулярів (Іван І. Волошин, Наддніпрянські висоти, 1953, 8); Почав [Василь] придивлятися, переступив трохи вбік — і справді, прямо над головою побачив зірку (Гнат Хоткевич, I, 1966, 117); Він переступив з одного верстата на другий, покритий дошками (Олександр Бойченко, Молодість, 1949, 165);

//  тільки недок., по чому і без додатка, також у сполуч. із сл. ногами, ніжками і т. ін. Не стояти спокійно на місці, рухатися. Та ніженьками переступа [Стеха], щоб побачив, що вона у червоних черевичках (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 376); Кінь, що спочатку покірливо переступав ногами, вийшовши за ворота, .. зірвався з вуздечки й побіг назад у подвір’я (Григорій Епік, Тв., 1958, 279); Ішов [професор] тихою ходою, помалу переступаючи неслухняними ногами (Вадим Собко, Скеля.., 1961, 103).

 Насилу (ледве) переступати (ногами) — іти повільно, з трудом. Галочка.. увійшла до батька, насилу ногами переступа (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 347); Ми помітили, що вона ледве переступала ногами з виснаження й розпачу (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 167).

Переступити на той світ, заст. — умерти. Отак вони любилися! На той світ хотіли Обнявшися переступить (Тарас Шевченко, I, 1951, 156); Не один парубок або й чоловік, покуштувавши на кулачках Махамедового «безміна» [кулаків], похиріє-похиріє та через півроку й на той світ переступить… (Панас Мирний, I, 1949, 213).

4. неперех., у сполуч. із сл. з ноги на ногу, з однієї ноги на другу. Стоячи на місці, спиратися навперемінно то на одну, то на другу ногу; переносити вагу тіла з однієї ноги на другу; переминатися. Ця мова нітрохи Петра не заспокоїла. Він м’явся, червонів, переступав із ноги на ногу (Лесь Мартович, Тв., 1954, 121); Гаркуша стояв, переступаючи з ноги на ногу, не знав, що йому робити (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 301); — Зі мною, матусю, їй нічого не трапиться, — спокійно сказав Василь, переступивши з ноги на ногу (Гнат Хоткевич, I, 1966, 106); Чужоземець важко переступив з ноги на ногу, теж проказав кілька слів і вимушено посміхнувся (Петро Панч, Синів.., 1959, 4).

5. перех., у сполуч. із сл. дорогу, шлях і т. ін., перен. Ставати на перешкоді кому-, чому-небудь; заважати комусь що-небудь робити; не допускати чогось. — Від отаманства відмовляюсь. Було б негідним з мого боку переступати шлях.. нашому високоповажному Захару Олексійовичу (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 121); — Якщо ми [люди інтелектуальної праці] тільки одні переступимо шлях війні, то завтра запитання Максима Горького: — 3 ким ви, майстри культури? — стане вже для всіх, хто вагається і мріє відсидіти в своїй норі, не пересторогою, а осудом (Натан Рибак, Час, 1960, 232).

6. перех. і неперех., перен. Не зважати на що-небудь, нехтувати чимсь. — Ти забуваєш про дисципліну.. Ти член організації «Червоні зорі», піонер, і не смієш переступати своїх обов’язків (Олекса Гуреїв, Осок, друзі, 1946, 37); в обов’язки й права, Яких ми не переступали (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 61); Переступити слово;

//  Порушувати закон, правило і т. ін. — Поки я жива, так не дам тобі волі шлятися та п’янствувати.. Через закон переступлю, а по-своєму зроблю (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 103); Зважилась [Ольга] переступити віками встановлений закон (Петро Колесник, Терен.., 1959, 336).

7. перех., у сполуч. із сл. межа, грань і т. ін., перен. Переходити межу чого-небудь; виходити за межі відомого або дозволеного, прийнятого. Безбородько потемнів на обличчі. Зухвальство маклера переступило межі пристойності (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 421); Що бачить він зараз, цей чоловік, готовлячись поневолі переступити грань, яка ділить відоме від невідомого.., земне від решти сотвореного? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 132); Товаришувала [Майя] до цього з багатьма хлопцями в інституті, але жодного разу не дозволяла собі переступити грань у тих товариських взаєминах (Іван Ле, В снопі.., 1960, 97).

8. перех. і неперех., перен. Переходити яку-небудь кількісну або якісну межу. Відтак, по кілька разів на день, переступав я з двадцятого у вісімнадцятий вік. Слухав тріо акордеоністів у клубі і розглядав колекцію темних, нечищених монет у старій кайзерівській касці на горищі в діда (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 210); Новобранці вже не плачуть. Для них вже настало нове життя, вони переступили через межу, — краще воно чигірше, те нове життя, дарма, вже почалось! (Леся Українка, III, 1952, 569); Для неї все ще гарне.. Вона не переступила ще того порога в житті, за яким так багато колючок (Мирослав Ірчан, II, 1958, 143); За певну кількість аркушів, отже й слів, укладачі не мали права переступити (Максим Рильський, III, 1956, 66);

//  безос. [Свідок:] Мені вже на сімдесятий переступило (Лесь Мартович, Тв., 1954, 95);

//  рідко. Приймати іншу віру, переходити до іншого віросповідання. Полюбивши мойого батька, а з тим і його рідну мову, переступила [Марія] без вагань на його просьбу на його віру (Ольга Кобилянська, III, 1956, 553).

9. перех., перен., рідко. Поступатися кому-небудь чимсь. — Не журися, Йосипе, не турбуйся, сама виношу, своїми руками виняньчу тобі дочку. Коли б тілько Параска переступила її (Панас Мирний, IV, 1955, 68).

10. перех., рідко. Заміняти кого-небудь собою. Приходить черга іти на варту до гробу старшому. Той розболівся. Середульший — не хоче його переступити (Українські народні казки, 1951, 244).

11. тільки док., неперех., перед ким, заст. Завинити, провинитися. — Коли я перед тобою в чім переступила, коли я в чім грішна, согрішила, карай мене (Панас Мирний, I, 1954, 214).

Як правильно писати та вживати слово – ПЕРЕСТУПАТИ

Джерело – словник СУМ – ПЕРЕСТУПАТИ Том 6 — Стор. 290.

Тлумачення та значення слова «ПЕРЕСТУПАТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ПЕРЕСТУПАТИ

06.05.2017

Написати коментар