1.    
  2.     ПОКАРА́ННЯ

ПОКАРА́ННЯ

ПОКАРА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням покарати. Весь цей процес покарання двох людей, не належних до звання вищих, є лише ритуал ховання кінців злочинної авантюри магната Потоцького (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 183).

2. Засіб впливу на того, хто вчинив який-небудь злочин, мав якусь провину і т. ін. Те, що командир полку не поклав на нього жодного покарання, а, навпаки, дав йому важливе доручення, особливо бентежило (Леонід Смілянський, Зустрічі.., 1936, 49); Колись судили його за підпал колгоспної стайні, відбув він строк покарання і перед війною пустили його додому (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 94); Кримінальне покарання; Партійне покарання;

//  Розплата за які-небудь нерозважливі вчинки, дії і т. ін. Він розумів, що деякі його дії й учинки не могли зостатися без покарання (Юрій Яновський, I, 1954, 131).

Як правильно писати та вживати слово – ПОКАРА́ННЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПОКАРА́ННЯ Том 7 — Стор. 16. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПОКАРА́ННЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПОКАРА́ННЯ

24.09.2018

Написати коментар