1.    
  2.     ПОКОЛЕНИЙ

ПОКОЛЕНИЙ

ПОКОЛЕНИЙ 1, ПОКОЛОТИЙ, а, е.

ПОКОЛЕНИЙ 2, ПОКОЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поколоти 2. Босі ноги у хлопчика поколоті, штанці полатані (Степан Васильченко, Вибр., 1944, 118); Косарі.. натруджені долоні Показували, порепані й стернею поколені ноги виставляли (Леонід Юхвід, Оля, 1959, 75); Дивлюсь, і серце бистрес і мліс, і тремтить… багнетами поколота старшина вся лежить (Володимир Сосюра, I, 1957, 122); // поколото, безос. присудк. сл. Зчинився ревний бій… Всі думали: пропав з Поцієм і Матвій. Аж ні: ні першого, ні другого не вбито, Хоча поколото обох, неначе сито (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 207).

1. Дієпр. пас. мин. ч. до поколоти 1.

2. у знач. прикм. Який поколовся, потріскався. Мотря дивилась на поколені, пооббивані жовті стіни (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 47).

3. у знач. прикм. Розсічений, розбитий на частини. Поколений (поколотий) цукор.

Значення слова – ПОКОЛЕНИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ПОКОЛЕНИЙ Том 7 — Стор. 34. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ПОКОЛЕНИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ПОКОЛЕНИЙ

11.01.2018

Написати коментар