1.    
  2.     ПО́МІСНИ́Й

ПО́МІСНИ́Й

ПО́МІСНИ́Й, помісна, помісне. Прикм. до помісь 1. З одержанням у результаті схрещування помісних тварин робота селекціонера не закінчується, а тільки починається (Наука і життя, 8, 1956, 32); Помісні курчата краще виживають (Птахівництво, 1955, 9).

ПОМІ́СНИЙ, а, е. Прикм. до помістя. Поряд з боярськими та монастирськими вотчинами виникло помісне землеволодіння (Історія СРСР, I, 1957, 96).

Як правильно писати та вживати слово – ПО́МІСНИ́Й – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПО́МІСНИ́Й Том 7 — Стор. 126. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПО́МІСНИ́Й» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПО́МІСНИ́Й

24.09.2018

Написати коментар