1.    
  2.     ПОПУДИТИ

ПОПУДИТИ

ПОПУДИТИ, джу, диш, док., перех. і без додатка, діал.

1. Кинути. Хтось попудив англійську гранату, та не влучив у темряві у вікно, промахнувся (Олесь Гончар, II, 1959, 230); Греки страхопудливо металися, хтось з них пробував ухопити камінь, щоб попудити в пса (Павло Загребельний, Диво, 1968, 623).

2. Погнати. А кум їх так попудив, що тільки куряву підняли (Словник Грінченка).

Значення слова – ПОПУДИТИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ПОПУДИТИ Том 7 — Стор. 239. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ПОПУДИТИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ПОПУДИТИ

19.09.2018

Написати коментар