1.    
  2.     ПОРУЧНИК

ПОРУЧНИК

ПОРУЧНИК 1, а, чол., дорев., розм. Те саме, що поручик. Тепер з нею ходив молодий, витончений поручник (Яків Качура, II, 1958, 57).

ПОРУЧНИК 2, а, чол., розм. Те саме, що поручитель. Довелося [панові Бжеському] поставити двох поручників у тому, що кара буде сплачена протягом місяця (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 253).

Значення слова – ПОРУЧНИК – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ПОРУЧНИК Том 7 — Стор. 296. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ПОРУЧНИК» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ПОРУЧНИК

16.07.2018

Написати коментар