1.    
  2.     ПОТО́МОК

ПОТО́МОК

ПОТО́МОК, мка, чол.

1. Людина стосовно своїх предків; нащадок. В раду зібравшись, козацькі потомки гудуть (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 367); Просто біля їхніх вікон на Дніпрі стойбище човнів, доглядає їх Танин дідусь, живий потомок запорожця (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 56); До волості входили люди, що вважали себе потемками одного роду (Історія СРСР, I, 1956, 193).

2. перев. мн. Люди майбутніх поколінь; нащадки. За в’язнем в’язень одстраждає, Але настане легший час, — І добрим словом спогадає Потомок вільний мертвих нас! (Павло Грабовський, I, 1959, 152); Широко розплющеними очима вбирали студенти великий світ радянського героїзму, і ті, хто повернувся після перемоги до стін інституту, мали що сказати сучасникам і потемкам (Юрій Яновський, II, 1954, 196).

3. розм. Дитина (перев. син), спадкоємець. — А діти є? — запитав дід.. Кулик випростався: — Якщо правду казати, то більше як у мене потомків ні в кого в Чаплинці нема. Ціла боса команда в хаті (Олесь Гончар, II, 1959, 56).

Як правильно писати та вживати слово – ПОТО́МОК – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПОТО́МОК Том 7 — Стор. 415. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПОТО́МОК» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПОТО́МОК

28.12.2017

Написати коментар