1.    
  2.     ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ

ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ

ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ, бця, чол. Те саме, що правдолюб. Там [у Москві] правдолюбця Толстого сліди І Грибоєдова сміх невгасимий (Максим Рильський, II, 1960, 177).

Значення слова – ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ Том 7 — Стор. 500. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРАВДОЛЮ́БЕЦЬ

03.01.2018

Написати коментар