1.    
  2.     ПРО́БНИЙ

ПРО́БНИЙ

ПРО́БНИЙ, а, е. Узятий або зроблений на пробу. Одібрав пробні картки від Попова. Знов мене не задовольняють (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 182); Мотористи прийшли до початку робочого дня, щоб зробити пробний намив (Любомир Дмитерко, Наречена, 1959, 190); // Який служить для проби, перевірки, випробування. Костомаров мав незабаром дістати професорське звання. Зараз він готував свою першу — пробну — лекцію (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 373); Наступив пробний виїзд — генеральна репетиція і перевірка готовності до весняних робіт (Юрій Збанацький, Переджнив’я, 1955, 325); // Призначений для взяття проби. Вхопив пробний шнур і знов кинув до ями камінь, прив’язаний на його кінці. І знов камінь упав на дно з сухим стукотом (Іван Франко, II, 1950, 229); Донедавна температуру розплавленого металу мартенівці визначали примітивним способом — зливом з пробної ложки на плиту (Наука і життя, 1, 1957, 9). Пробний камінь — суть, основна якість, властивість і т. ін. кого-, чого-небудь. Любов і пошана до мови — це пробний камінь інтелектуальної високості кожної культури (Літературна Україна, 23.V 1971, 2).

Як правильно писати та вживати слово – ПРО́БНИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПРО́БНИЙ Том 8 — Стор. 122. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПРО́БНИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРО́БНИЙ

23.10.2018

Написати коментар