1.    
  2.     ПРОГОЛОСИТИ

ПРОГОЛОСИТИ

ПРОГОЛОСИТИ 1, ошу, осиш, док.

ПРОГОЛОСИТИ 2 див. проголошувати.

1. неперех. Голосити (див. голосити 1) якийсь час. — Он учора, як сова та, як сич, цілу ніч простогнала та проголосила (Панас Мирний, III, 1954, 98).

2. перех. і без додатка, перен. Проказати що-небудь тоном, подібним до голосіння (у 1 знач.). — Ох, моя квіточко рожевая! Яка то гірка твоя доля! — зітхнула, проголосила бабуся, цілуючи Орисю в головку (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 21).

Як правильно писати та вживати слово – ПРОГОЛОСИТИ

Джерело – словник СУМ – ПРОГОЛОСИТИ Том 8 — Стор. 154.

Тлумачення та значення слова «ПРОГОЛОСИТИ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРОГОЛОСИТИ

15.04.2017

Написати коментар