1.    
  2.     ПРОГРІ́ТИЙ

ПРОГРІ́ТИЙ

ПРОГРІ́ТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до прогріти 1. Біля жолобів обох мартенів уже стояли готові, викладені свіжою цеглою, добре висушені й прогріті ковші (Вадим Собко, Біле полум’я, 1952, 233); Колгосп сіяв гібридизованим насінням та до того ще перед сівбою й прогрітим (Остап Вишня, I, 1956, 433); Зрання і допізна ми жили на зелених левадках, засмаглі, з облупленими Зносами від частого купання в ласкавих, прогрітих до дна сонцем водах Грунь-Ташані (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 88); — Заходьте, Мар’яне, будьте гостем — навпомацки подає [учитель] теплом прогріту руку (Михайло Стельмах, I, 1962, 181);  * Образно. Роки, крізь які ми йшли, гартовані вогнем гарячих битв,.. прогріті енергією всенародного ентузіазму і радістю звершень (Вітчизна, 7, 1967, 167).

2. у знач. прикм. Який прогрівся, став теплим або гарячим. Сою сіють у добре прогрітий ґрунт (Зернові бобові культури, 1956, 105); Дмитро увійшов у голубі жита, і вони прикрили його прогрітими хвилями (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 501).

Як правильно писати та вживати слово – ПРОГРІ́ТИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПРОГРІ́ТИЙ Том 8 — Стор. 162. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПРОГРІ́ТИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРОГРІ́ТИЙ

12.04.2017

Написати коментар