1.    
  2.     ПРОКО́ЛЕНИЙ

ПРОКО́ЛЕНИЙ

ПРОКО́ЛЕНИЙ, ПРОКО́ЛОТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проколоти. Людина, загукана та забита довгими літами недолі і приниження, відмалку погорджувана, поштурхувана та висміювана, стягається сама в собі, корчиться, мов проколений слимак (Іван Франко, I, 1955, 262); — Ой ви, ручки, ви спрацьовані, А за що ж ви тут поховані?! Ой ви, ручки, ви змозолені, А за що ж ви ще й проколені?! (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 139); Збороти я не зміг тривоги і обернувсь!.. Удар і стогін… І він проколотий лежить багнетом червоно гвардійця (Володимир Сосюра, II, 1958, 340); Проколоту ногу йому весь час наривало і зараз рознесло так, що насилу могли стягти з нього чобіт (Олесь Гончар, Людина.., 1960, 90); На полі, проколене високими стернями і змішане з тонкими тінями од них, коливалося згускле місячне сяйво (Михайло Стельмах, II, 1962, 89); // проколено, проколото, безос. присудк. сл. — Я почував себе так, ніби мені було проколото вуха (Юрій Яновський, II, 1958, 103).

Як правильно писати та вживати слово – ПРОКО́ЛЕНИЙ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПРОКО́ЛЕНИЙ Том 8 — Стор. 204. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПРОКО́ЛЕНИЙ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРОКО́ЛЕНИЙ

29.04.2017

Написати коментар