1.    
  2.     ПРОСВІЧУВАТИСЯ

ПРОСВІЧУВАТИСЯ

ПРОСВІЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРОСВІТИТИСЯ, ічуся, їтишся, док.

1. Світитися, проникаючи крізь що-небудь (про джерела світла). Не було ще, певно, й сьомої години вечора, а на все велике село тьмяно просвічувався.. лише одним один вогник (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 5); Бува, і в негоду просвітиться сонце (Яків Баш, На.. дорозі, 1967, 84);

//  Відсвічуватися чим-небудь, під дією світла набувати якогось відтінку і т. ін. Високо над чолом бронзово просвічується попелясте волосся, чорні брови запитально скинуті вгору (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 186); Дмитро провів Мірошниченка аж до розстані, що тьмяно просвічувалася іскорками вогкого піску (Михайло Стельмах, II, 1962, 378).

2. перев. недок. Виднітися в проміжках, щілинах, просвітах між чим-небудь, проглядати крізь щось прозоре і т. ін. Ластовиння так багато було на обличчі, на шиї, на лобі, що шкіра лише невеликими острівками просвічувалася рожевими плямами (Олександр Копиленко, Вибр., 1943, 86); Біле пишне тіло так і просвічується крізь тонку шовкову сорочку (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 517); Неторкане молоко просвічується крізь товсте зелене скло (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 190);

//  Виділятися контуром, обрисом. Неподалік від башти на відкритому місці просвічувалась фігура юнака (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 168); Праворуч тьмяно просвічувався молодий березняк (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 896).

3. Робитися прозорим під дією світла. Христя почала зливати холодну воду в його жмені, котрі аж просвічувались при сонячному світі (Панас Мирний, III, 1954, 154); Над рікою захилиталось кустрате гніздо вогню, вихоплюючи з темряви нерівні шматки берега, а вода просвітилася до самого дна (Михайло Стельмах, I, 1962, 434);

//  Наповнюючись світлом, робитися прозорим або освітленим. Смерчі снігової пороші,.. просвічуючись на сонці, яскраво блискотіли, як риб’яча луска (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 500); Вдарила артилерія з обох боків. Ліс просвітився полум’ям наскрізь (Олесь Гончар, III, 1959, 352).

4. перен. Те саме, що просвічувати1 6. Радість зустрічі просвічувалася з кожної рисочки обличчя обох цих людей (Іван Сенченко, Опов.., 1959, 17); Воно [обличчя].. наскрізь просвічувалося добротою і ласкою (Василь Минко, Ясні зорі, 1951, 100); Обличчя молодиці просвітилося жалісним усміхом (Михайло Стельмах, II, 1962, 275).

5. тільки недок. Пас. до просвічувати1 1, 4.

Як правильно писати та вживати слово – ПРОСВІЧУВАТИСЯ

Джерело – словник СУМ – ПРОСВІЧУВАТИСЯ Том 8 — Стор. 280.

Тлумачення та значення слова «ПРОСВІЧУВАТИСЯ» згідно Академічного 11 томного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРОСВІЧУВАТИСЯ

19.06.2017

Написати коментар