1.    
  2.     ПРОВО́ЗИТИ

ПРОВО́ЗИТИ

ПРОВО́ЗИТИ, ожу, озиш, недок., ПРОВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. провіз, везла, ло; док., перех. Везучи, переміщати кого-, що-небудь. Тож як провозять її по великих містах в колісниці І уділяє богиня свого благодатного дару Смертному людові, — міддю і сріблом їй шлях устеляють, Щедрим приносом збагачують (Микола Зеров, Вибр., 1966, 177); — Тепер я вас іншим шляхом провезу, щоб ви бачили всю Мар’янівку, щоб ви знали, яка вона є! — сказав Кравченко, як вони усілися (Панас Мирний, III, 1954, 333); Альтов захотів зробити хлопчині щось приємне.. І він гукнув Жені: — Сідай у мою машину, провезу! (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 27); // Перевозити з собою (звичайно таємно). Для селян, які провозили десь на західний торг звичайний набуток своєї праці, такі придорожні села з панським чи його дозорного посіпаки замочком ставали страховищем, яке об’їздилося густими ковильними перелогами та лісами (Іван Ле, Наливайко, 1957, 6); Листи поетеси [Лесі Українки] до родичів і друзів свідчать про те, що вона засвоїла методи конспірації.. Те, чого не можна було провезти, поетеса заучувала напам ять для усної передачі (Радянське літературознавство, 18, 1955, 197); // перев. док. Везучи, доставити куди-небудь. Сідай на мій віз, я тебе провезу до мого двора, що ніхто й не побачить (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 462).

ПРОВОЗИ́ТИ, ожу, озиш, док., перех. Возити якийсь час або якусь кількість. Теплушко, фарбована в біле, Ти скільки під вибухів гук Людей на землі провозила, Кохань, і прощань, і розлук? (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 121).

Як правильно писати та вживати слово – ПРОВО́ЗИТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПРОВО́ЗИТИ Том 8 — Стор. 143. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПРОВО́ЗИТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРОВО́ЗИТИ

30.10.2018

Написати коментар