1.    
  2.     ПРИТОЧУВАТИ

ПРИТОЧУВАТИ

ПРИТОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОЧИТИ, точу, точиш, док., перех.

1. Приєднувати, додавати що-небудь для збільшення чогось. Ой чий же то двір?! Приточив би свій! Хорошая дівчинонька, Я ходив би к ній (Українські народні пісні, 1, 1964, 47); Йому бажалося до свого добра приточити ще й жінчине, щоб вийшло одно та велике! (Панас Мирний, II, 1954, 79);

//  Подовжувати який-небудь предмет, приєднуючи щось до нього. Ой гуць гуці! сорочечки куці; будем робити, щоб приточити (Номис, 1864, № 9259);

//  Пришивати що-небудь до чогось. — Проворний, бігати вмієш?.. — запитав у Миколи хазяїн обмундирувальної майстерні. — Будеш приточувати вушка до чобіт… (Вечірній Київ, 12.X 1967, 3).

2. Приладнувати, прикріплювати, підганяючи щось одне до одного. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приточиш (Українські народні прислів’я та приказки, 1955, 263); Треба дерево заготовити, принести, зв’язати кілька плотів, потім приточити їх, закріпити (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 125).

3. перен. Говорити або писати щось на додаток до сказаного або написаного раніше, на підтвердження чого-небудь і т. ін. Всі почали сміятися, як діти, приточуючи приклади того, як селяни дурили ляхів, ховаючи опришків (Гнат Хоткевич, Довбуш, 1965, 369); Кожен поспішався щось додати, своє слово приточити і заразом на стіл поглядав, хотів побачити, що виходить на папері (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 224); — Це Матвій тобі казку розповів, — з серцем промовив Плачинда.. — Навряд, Якове Дорохтейовичу, не такий чоловік Матвій. А коли не ймете віри, підіть до нього, він слова не приточить (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 491).

Як правильно писати та вживати слово – ПРИТОЧУВАТИ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ПРИТОЧУВАТИ Том 8 — Стор. 68. – словник української мови

Українська мова словник слово «ПРИТОЧУВАТИ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ПРИТОЧУВАТИ

22.10.2018

Написати коментар