1.    
  2.     ПИСЕ́МНІСТЬ

ПИСЕ́МНІСТЬ

ПИСЕ́МНІСТЬ, ності, жін., збірн.

1. Система графічних знаків, уживаних для писання в якій-небудь мові або групі мов. Поява писемності в східних слов’ян — предків російського, українського та білоруського народів — припадає на давні історичні часи (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 12).

2. Сукупність писемних, літературних пам’яток якогось часу, якого-небудь народу; письменство. Древньоруська культура — яскраве самобутнє і багатогранне явище. До якої б сторони її не звернутися — чи до писемності (художня література, історія, публіцистика), чи до мистецтва.., — скрізь стародавняя Русь залишила свій неповторний і глибокий слід (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 494); Інтермедії до драми Якуба Гаватовича належать до визначних пам’яток давньої української писемності (Радянське літературознавство, 3, 1962, 60).

Значення слова – ПИСЕ́МНІСТЬ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ПИСЕ́МНІСТЬ Том 6 — Стор. 362. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ПИСЕ́МНІСТЬ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ПИСЕ́МНІСТЬ

02.04.2018

Написати коментар