1.    
  2.     РОЗТРАЧУВАТИ

РОЗТРАЧУВАТИ

РОЗТРАЧУВАТИ, ую, уєш і рідко РОЗТРАЧАТИ, аю, аєш, недок., РОЗТРАТИТИ, ачу, атиш, док., перех.

1. Витрачати, тратити, перев. легковажно (гроші, цінності і т. ін.). Не буде нам ні слави, ні пам’яті.. Розтратять, що ми зібрали, а нам і спасибі не скажуть (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 25);

//  перен. Нерозумно використовувати (сили, час і т. ін.) на що-небудь дріб’язкове, не варте уваги. Дужий, пожадливий, знав [Баглай] лиш одне — не розтрачувать сил! (Микола Шеремет, Дружбою.., 1954, 81); Життя іде, життя летить, А я розтрачую без тями Від долі визначені дні (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 212); Не цікаве диво або нікчемна забавка тягли Вас туди [до Лейпціга]; не жага віятись по світу та розтрачати набуту силу поривала Вас (Панас Мирний, V, 1955, 415); Ті скарби найкращі суші молодої Розтративши марно, без тями, Жебрак одинокий, назустріч недолі Піду я сумними стежками (Іван Франко, XI, 1952, 20).

 Розтрачувати (розтратити) [самого] себе — витрачати свою енергію, свої фізичні й душевні сили на що-небудь дріб’язкове, не варте уваги. Нещасливий в особистому житті, він мало дорожив ним і розтрачував себе з феноменальною силою (Олександр Довженко, III, 1960, 82).

2. Злочинно витрачати довірені гроші, цінності або інше майно. — Під суд, так під суд, я згоден, це я розтратив ці кілька тисяч! (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 175).

Значення слова – РОЗТРАЧУВАТИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – РОЗТРАЧУВАТИ Том 8 — Стор. 831. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «РОЗТРАЧУВАТИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

РОЗТРАЧУВАТИ

04.03.2018

Написати коментар