1.    
  2.     САМОЦВІ́Т

САМОЦВІ́Т

САМОЦВІ́Т, у, чол.

1. Кольоровий чи безколірний коштовний, напівкоштовний або виробний камінь з яскравим блиском. [Старий пан:] Великий князь прислав йому за його подвиг дорогий із самоцвітами перстень (Степан Васильченко, III, 1960, 476); З давніх-давен славиться самоцвітами Україна. Вони широко застосовуються в народному господарстві як оздоблювальний матеріал (Вечірній Київ, 14.III 1967, 1);  * Образно. Затремтіло молоде листя, зашамотіло, струсило з себе дощ самоцвітів (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 149);  * У порівняннях. На гіллях смерек, що колом обступали прилуку, висіли й грали, як самоцвіти, великі зерна роси (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 299);

//  Вироби, прикраси з такого каменю, оздоблені таким камінням. Накинула на себе небога свитину та й пішла, як була убрана на весіллі, в жемчузі, в дукачах і самоцвітах (Олекса Стороженко, I, 1957, 40);

//  перев. чим, перен. Те, що, даючи яскраві відблиски, нагадує цей камінь (про кристали снігу, краплі дощу, роси, сліз і т. ін.). Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); За хатою починався степ,.. майже до самого обрію вкритий пшеницею, по якому, граючи росяними самоцвітами, ходило сонце (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 3); Лист затріпотів в руках Орисі, щось гаряче ворухнулося в серці, сповнило відрадою груди й теплими самоцвітами очі зросило (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 85).

2. перев. чого, перен. Те, що вражає яскравістю вияву, є самобутнім взірцем чогось. З народних джерел, з народної поетики та культурної спадщини черпав він самоцвіти гумору, легкість і мудрість, якими пройняті комедійні образи (Вітчизна, 9, 1968, 191); Двічі орденоносна У країна ще раз демонструє перед москвичами свою красу і силу, найкращі самоцвіти своїх народних талантів (Радянська Україна, 17.XI 1960, 1); По крихітці, по пилинці збирає він [митець] самоцвіти життя, вносячи за кожну знахідку дорогу плату: жар серця, снагу душі, пломінь мозку (Літературна Україна, 8.I 1963, 1).

Як правильно писати та вживати слово – САМОЦВІ́Т – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – САМОЦВІ́Т Том 9 — Стор. 50. – словник української мови

Українська мова словник слово «САМОЦВІ́Т» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

САМОЦВІ́Т

01.01.2017

Написати коментар