1.    
  2.     ШКОЛЯ́РИК

ШКОЛЯ́РИК

ШКОЛЯ́РИК, а, чол. Зменш.-пестл. до школяр. Миколка, Прокопів хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дівчинка (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 36); Маленький школярик, босенький, з підкачаними штанями і з школярською торбинкою через плече, довго не міг приєднатися до гурту (Степан Васильченко, I, 1959, 102); Так удвох і росли вони наввипередки, маленький смуглявий школярик і пружне білокоре деревце (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 18).

Як правильно писати та вживати слово – ШКОЛЯ́РИК – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ШКОЛЯ́РИК Том 11 — Стор. 481. – словник української мови

Українська мова словник слово «ШКОЛЯ́РИК» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ШКОЛЯ́РИК

04.10.2018

Написати коментар