1.    
  2.     ШКВАРИТИ

ШКВАРИТИ

ШКВАРИТИ, рю, риш, недок.

1. перех. і без додатка. Те саме, що смажити. На сковородку [сковорідку] положили [ласуни] Десятків два карасиків живих, Сметанкою як слід пообливали І на жарку їх шкварить прийнялись (Леонід Глібов, Байки.., 1959, 183); В обгорілій хатині приладнались кухарі з куховарством і край яскравого полум’я готують, печуть, на рожні шкварять (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 23); Це [смерть] навіть краще, ніж би їх, захопивши, мордували нещадно, живцем шкварили б десь під скиртою… (Олесь Гончар, III, 1959, 153); Сонце піднімалось вдень сливе до середини неба й шкварило нещадимо (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 28); З весни до пізнього літа шкварила землю посуха (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 433).

2. перех. і неперех., перен., розм. Пристрасно, азартно, з особливою силою робити що-небудь (уживається замість певного дієслова); жарити. — Гармаші, пильнуй! — командував Шрам.. — Наводь усі влучно на он ту площину, підготуй на зміну набої, і як махну люлькою — шквар! (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 35); [Катерина:] А цей ваш друг музейний добре шкварить на гітарі! (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 62); Десь поблизу, неначе вирнувши, сопілка та бубон шкварили метелицю (Іван Ле, Наливайко, 1957, 236); [Дзюба:] Кожний дурень, батька якого та й його самого шкварив батіжжям той скажений цар Павел (Іван Кочерга, I, 1956, 78); — Коли що — шквар до нас (Микола Рудь, Гомін.., 1959, 60);

//  Сильно жалити (про комах); тяти. — Он і до сітки узялися, усю продерли, а тут підеш роя збирати, то та бджола шкварить тебе, шкварить… (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 89).

Значення слова – ШКВАРИТИ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ШКВАРИТИ Том 11 — Стор. 472. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ШКВАРИТИ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ШКВАРИТИ

10.10.2018

Написати коментар