ШТАНЕНЯ́ТА

ШТАНЕНЯ́ТА, ят, мн. Зменш.-пестл. до штани; дитячі штани. На йому сорочка чорна, чорна, полотна не знать, та ще й подрана; штаненята — саме ґноття висить на очкурі — позасукувані аж за коліна (Панас Мирний, II, 1949, 149); Хлопець чує, що мати не жартівливо, а навсправжки сердиться; а тому миттю підтягає свої штаненята й біжить надвір (Любов Яновська, I, 1959, 36); // Уживається як зневажлива назва штанів. В кінці всього увійшли несміливо якісь два столяри, старі німці в заялозених сюртуках і в таких старомодних узеньких штаненятах, що їх сухі тонкі ноги були схожі на цапині (Нечуй-Левицький, III, 1956, 245); Від групи будівельників.. відокремився високий вродливий юнак у вузеньких штаненятах (Павло Загребельний, День.., 1964, 167).

Як правильно писати та вживати слово – ШТАНЕНЯ́ТА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ШТАНЕНЯ́ТА Том 11 — Стор. 534. – словник української мови

Українська мова словник слово «ШТАНЕНЯ́ТА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).