1.    
  2.     ШУБОВСТЬ

ШУБОВСТЬ

ШУБОВСТЬ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. шубовстати і шубовснути. Вас так і потягло до води, до її чистої хвилі, до її цілющої прохолоди. Мерщій все з себе! Шубовсть!.. (Панас Мирний, IV, 1955, 316); Черевик — шубовсть у воду, навіть хвиля розійшлась! (Наталя Забіла, Веселим малюкам, 1959, 167); Потріпав [півень] крилами, закукурікав та — шубовсть у Лаврінові огірки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 372); Перелякалася миша, бо ворогів у неї багато. Перелякалася і — шубовсть з пенька, прямо в нірку (Олександр Копиленко, Як вони.., 1948, 95); * Образно. Марина зітхнула: — От саме через те ти й щаслива, Олено. Що правильно ти його полюбила. А не так, як я: шубовсть! Наче з кручі у воду. Не розпитала нічого! Не розізнала. От і розплачуйсь тепер (Андрій Головко, I, 1957, 487).

Як правильно писати та вживати слово – ШУБОВСТЬ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ШУБОВСТЬ Том 11 — Стор. 555. – словник української мови

Українська мова словник слово «ШУБОВСТЬ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ШУБОВСТЬ

24.08.2018

Написати коментар