1.    
  2.     ШВА́РКІТ

ШВА́РКІТ

ШВА́РКІТ, коту, чол., розм.

1. Швидка й нерозбірлива мова. Цілими купами йшли цигани, з голосним реготом та шваркотом окружаючи невеличкі однокінки (Іван Франко, VIII, 1952, 360).

2. Уривчастий шум, шелест. Вилася Тисьмениця, блискотячи, мов золота змія, і шваркотіла в віддаленню по камінню, та так, що той шваркіт доходив до слуху, як тихий, мелодійний гомін (Іван Франко, VIII, 1952, 350).

Значення слова – ШВА́РКІТ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – ШВА́РКІТ Том 11 — Стор. 427. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «ШВА́РКІТ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

ШВА́РКІТ

28.04.2018

Написати коментар