1.    
  2.     ШВО́РА

ШВО́РА

ШВО́РА, и, жін.

1. Ремінь, пасок для собак. За лаштунками чутно голос сотника: — Хведоре! нехай коней сідлають та щоб гончих і хортів на швори позбирали! (Олекса Стороженко, I, 1957, 290);

//  Кілька хортів, прив’язаних до такого ременя, паска. У цій тиші десь почулось гавкання собак, потім на греблі показалася швора сухоребрих хортів, за якою плентався рудий чолов’яга (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 23).

2. діал. Те саме, що швара 1. — Скидай штельвагу та притримай, щоб не била коней по ногах!.. А цю швору кинь (Іван Ле, Право.., 1957, 22).

Як правильно писати та вживати слово – ШВО́РА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – ШВО́РА Том 11 — Стор. 434. – словник української мови

Українська мова словник слово «ШВО́РА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

ШВО́РА

11.09.2018

Написати коментар