1.    
  2.     СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ

СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ

СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ, рідше СКАМЕНІ́ЛИЙ, а, е.

1. Який перетворився на камінь. У товстих шарах кам’яного вугілля знаходять іноді цілі стовбури скам’янілих дерев (Уроки діда — старого хіміка, 1956, 74); Шевченко гриз олівець, замислившись над якимсь віршем.. — Не витанцьовується? — співчутливо спитав Вернер, підводячи очі від скам’янілої мушлі третинного періоду (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 267);

//  Який став твердим, наче камінь. Спотикаючись об скам’яніле груддя, Савка перебрів дорогу і зупинився (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 4);

//  перен. Який зупинився в своєму розвитку, застиг у якій-небудь формі; закостенілий. Молодше, сповнене політичним шумуванням громадянство безжалісно розтоптувало й ховало його провінційні скам’янілі ідеали (Михайло Стельмах, I, 1962, 329); До похідних вигуків належать такі, що утворились від інших частин мови. Це численна група скам’янілих форм іменників, дієслів, прислівників (Сучасна українська літературна мова, I, 1969, 528).

2. перен. Який став нерухомим, завмер під впливом якого-небудь сильного враження, переживання і т. ін.; заціпенілий. Вони перекинулись між собою кількома незрозумілими словами і вийшли з хати, не глянувши на скаменілу Софію (Леся Українка, III, 1952, 515); Скам’яніла від горя, нерухомо сиділа Лідія Андріївна над батьком (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 189); Сержант звів погляд на зблідле, скам’яніле обличчя бібліотекарки (Іван Багмут, Опов., 1959, 80).

Мов (немов, наче, як і т. ін.) скам’янілий (скаменілий) — нерухомий, без найменшого руху. Самсон стоїть, мов скам’янілий, Блідий (Леся Українка, I, 1951, 338); Катя Захарівна сидить нерухомо, наче скам’яніла (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 109); І став, зажурився, Аж весь похилився Козак скам’янілий неначе (Микола Вороний, Вибр., 1959, 80); Капітан кільканадцять мінут [хвилин] сидів, як скаменілий, без думок, без вражень (Іван Франко, VI, 1951, 471).

3. перен. Який втратив здатність щось відчувати, виявляти якісь почуття. В душі скам’янілій є віра одна: В хвилину, коли виповняється міра, Над світом підноситься судна сокира, Щоб з ворога взяти за кривду сповна (Леонід Первомайський, I, 1958, 336); Скам’яніле серце.

Значення слова – СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ Том 9 — Стор. 249. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СКАМ’ЯНІ́ЛИЙ» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).

СКАМ'ЯНІ́ЛИЙ

30.10.2018

Написати коментар