1.    
  2.     СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ

СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ

СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., рідко, СКОЦЮРБИТИСЯ, блюся, бишся; мн. скоцюрбляться; док. Згинатися, ставати дуже зігнутим, скривленим (про людину, частини її тіла). — Я скоцюрблююсь утров і маю, мабуть, зовсім нікчемний вигляд (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 48); Семен сидів на дивані й, задрімавши, схилився, потім скоцюрбився і заснув (Іван Ле, С. Голубар, 1950, 24); Хворий лежа на лівому боці. Скоцюрбився так, що мало не діставав коліньми підборіддя (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 166); — Щоб же тобі руки скоцюрбились одразу (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 30); // Стати нерівним, зморщеним. Загоготів вогонь, полум’я побігло по всій газеті, портрет фюрера скоцюрбився, зігнувся (Семен Скляренко, Карпати, II, 1954, 126).

Як правильно писати та вживати слово – СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ Том 9 — Стор. 308. – словник української мови

Українська мова словник слово «СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

СКОЦЮРБЛЮВАТИСЯ

22.02.2018

Написати коментар