1.    
  2.     СКОРБО́ТА

СКОРБО́ТА

СКОРБО́ТА, и, жін.

1. Почуття, викликане глибокими переживаннями, стражданнями; печаль, сум; протилежне радість. — Я, тату, після того так перестраждала,.. така скорбота найшла на мене, що я стояла в церкві як неприкаяна (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 345); Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Гнат Хоткевич, II, 1966, 158); Глушак мовчить. Він сповнений скорботи (Олександр Довженко, I, 1958, 123); Пекла в серці скорбота, туманіло в очах, не висихали гіркі сльози (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 94); В його голосі відчувалася батьківська скорбота, приглушений біль (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 353);

//  Прояв такого почуття. Скрізь вбожество, лихо, скорбота, сум, а дитина метелики, пташок гонить (Марко Вовчок, VI, 1956, 303); Радість і скорбота В його піснях — це прошва золота, Навік прошита голкою Марилі (Максим Рильський, III, 1961, 276); Як символ великої скорботи, символ невгасимої любові і вдячної пам’яті Батьківщини про безсмертний подвиг її синів і дочок, що полягли в роки війни, горить Вічний Вогонь Слави на могилі Невідомого солдата біля Кремлівської стіни (50 років Жовтневої революції, 1967, 21).

 Від (од) скорботи — через глибокі переживання, страждання. Молодий хлопець од скорботи не чув того лютування бурі, не чув стукоту й гуркоту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 567); У (в) скорботі — охоплений глибокими переживаннями, стражданнями. Прибув Щорс з групою вершників. Швидко зіскочив з коня і, знявши шапку, підійшов у скорботі до труни Боженка (Олександр Довженко, I, 1958, 210); Біля воріт у скорботі стояла Федора і її сини (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 187).

2. перев. мн. Те, що викликає глибокі переживання, страждання, нещастя, лихо, прикрість, є їх причиною. Увечері під брамою полягали прочани. Поприносили вони сюди, до святих стін, до ченців свої скорботи, свої гіркі сльози (Оксана Іваненко, Тарасові шляхи, 1954, 17); Забула про мене давно ти, Про тебе давно я забув! У тебе є нові скорботи, Я в радощі нові пірнув (Максим Рильський, I, 1960, 144).

3. рідко. Біль. Швидка робота животу скорбота (Номис, 1864, № 5578).

Як правильно писати та вживати слово – СКОРБО́ТА – тлумачний словник

Джерело – словник СУМ – СКОРБО́ТА Том 9 — Стор. 297. – словник української мови

Українська мова словник слово «СКОРБО́ТА» згідно Академічного тлумачного словника Української мови (1970-1980 років).

СКОРБО́ТА

30.10.2018

Написати коментар