СКОРЕНЬКО

СКОРЕНЬКО. Присл. до скоренький. — Я побіг у сад і скоренько вирізав собі цівку з бузини (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 58); Ад’ютант вибіг на горбок, розглянувся і вернувся скоренько до генерала (Осип Маковей, Вибр., 1956, 170).

Значення слова – СКОРЕНЬКО – в тлумачному словнику

Джерело – словник СУМ – СКОРЕНЬКО Том 9 — Стор. 298. – словник української мови

Українська мова тлумачний словник слово «СКОРЕНЬКО» згідно Академічного словника Української мови (1970-1980 років).